За Ананьєвим:
Індивід – це представник роду людського.
Критерії: стать, вік, конституція, темперамент
Особистість – це соціальний індивід, що поєднує в собі риси загально-людського, суспільно-значущого та індивідуально-неповторного.
Критерії: спрямованість, спонуки, здібності, характер
Індивідуальність – сукупність неповторно-своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.
Критерії: продуктивність, індивідуальні особливості, індивідуальна історія, досвід
Субєкт – носій субєктивного „Я”-глибинного, індивід, що цілеспрямовано діє з ціллю задоволення своїх потреб, термінальних та інструментальних цінностей.
Критерії: воля, мислення, афект, перцепція
2. Сутність поняття „особистість” у когнітивних теоріях особистості.
Людина - це пасивне створіння, що перебуває під контролем зовнішнього середовища. Характер її реакцій на ситуації, що виникають, найчастіше визначається тією когнітивною інтерпретацією, яку дає вона сама. За Роттером (1966 p.) - те, як людина сприймає власну поведінку та її наслідки, більшою мірою залежить від особливостей її особистості. Наприклад, одні швидше всього будуть приписувати свій образ внутрішнім чинникам, а інші -зовнішнім обставинам. Роттер розрізняє людей двох типів: "зорієнтованих на внутрішнє" і "зорієнтованих на зовнішнє". ГІерші впевнені, що в будь-який момент вони зможуть вплинути на довкілля, і в кінцевому результаті завжди беруть на себе відповідальність за те, що з ними сталось. Мова йде в даному випадку про активних та динамічних людей, які здатні аналізувати проблеми і відповідати за свої вчинки, виявляти слабкі і сильні сторони ситуації, що склалася. У випадку невдач вони докоряють собі в тому, що приклали недостатньо сил і наполегливості.
Люди, які вірять в існування зовнішнього контролю, впевнені, що в різних обставинах їх життя і в тому, як вони на них реагували, винні інші люди, удача або випадок. Мова, таким чином, йде про більш пасивних і менш працездатних особистостей, які легко пояснюють свої невдачі браком здібностей. Описаний підхід дозволяє врахувати всю складність взаємозв'язку між людиною та ситуаціями, що виникають. Підхід не пояснює, чому одна людина схильна бачити причини своєї поведінки в самій собі, а інша - в інших людях. На це питання дають відповідь психодинамічні, гуманістичні і психосоціальні теорії. А саме когнітивний підхід лежить в основі поділу керівників на екстерналів та інтерналів.
3. Потреби як джерело активності особистості.
Активність живих істот — один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Активність людини і форми її виявлення розвинулись історично й мають соціально спрямований характер.
Розроблюючи проблему активності особистості, вітчизняна психологія виходить з визнання того, що джерелом активності особистості є її органічні та духовні потреби — в їжі, одязі, знаннях, праці.
Потреба — це нужда, в якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних їй для життя та діяльності.
Першим класифікував потреби А. Маслоу. Він розташував їх у формі ієрархії. Інакше кажучи, поява однієї потреби звичайно передує задоволенню іншої, більш насущної. Маслоу визначає п'ять базових потреб. Сюди належать фізіологічні потреби, потреба безпеки, потреба любові, потреба задовольнити почуття власного достоїнства й, нарешті, потреба самоактуалізації. Ієрархічна природа цих потреб означає, що «домінантна мета монополізує свідомість і певним чином стимулює й організовує різні здатності організму, необхідні для її досягнення. Менш насущні потреби мінімізуються, або навіть забуваються, або заперечуються»
Сообщения
