В.Бехтерев. На його думку, під особистістю слід розуміти як об'єднуюче, так і спрямовуюче начало, що керує думками, діями та вчинками людини. Тобто особистість як поняття містить у собі, окрім внутрішнього об'єднання та координації, ще й активне ставлення до навколишнього світу, що грунтується на індивідуальній переробці зовнішніх впливів. Відповідно до цього, в особистості виділяються як суб'єктивна, так і об'єктивна сторони. Суб'єктивні переживання особистості завжди виявляються через певну низку об'єктивних явищ.
В.Бехтерев підкреслював, що саме в об'єктивних явищах «міститься те збагачення, яке вносить особистість в оточуючий її зовнішній світ». З погляду об'єктивної психології, лише об'єктивні вияви особистості, які доступні для спостереження, власне і складають об'єктивну цінність особистості.
Зазначене дає змогу вченому зробити висновок, що «особистість з об'єктивного погляду є психічний індивід з усіма його самобутніми особливостями — індивід, який є самодіяльною істотою щодо оточуючих зовнішніх умов». На його думку, саме загальна сукупність психічних явищ з їх особливостями, а не окремо розглянуті. явища — оригінальність розуму, творчі здібності, розумовий кругозір, воля — об'єктивно характеризує особистість.
Таким чином, В.Бехтерев формулює наступне визначення: «Особистість з об'єктивного погляду є не що інше, як самодіяльна особа зі своїм психологічним складом та індивідуальним ставленням до оточуючого світу»
На думку А. Ф. Лазурского основне завдання особистості - це пристосування (адаптація) до навколишнього середовища. Ступінь активності пристосування особистості до навколишнього середовища знаходить відображення в трьох психічних рівнях - нижчому, середньому і вищому. Фактично ці рівні відображають процес психічного розвитку людини.
Нижчий рівень характеризує максимальний вплив зовнішнього середовища на психіку людини.
Середній рівень передбачає більшу можливість пристосуватися до навколишнього середовища, знайти в ній своє місце.
На вищому рівні психічного розвитку процес пристосування ускладнюється тим, що значна напруженість, інтенсивність душевного життя, змушує не тільки пристосуватися до середовища, а й породжує бажання переробити, видозмінити його, згідно зі своїми потребами.
Особистість у поданні О. Ф. Лазурского це єдність двох психологічних механізмів. Це ендопсіхіка - внутрішній механізм людської психіки. Ендопсихіка виявляє себе в таких основних психічних функцій як увага, пам'ять, уяву і мислення, здатність до вольових зусиль, емоційність, імпульсивність, тобто в темпераменті, розумовій обдарованості, нарешті, характері.
Та екзопсихіка, зміст якої визначається ставленням особистості до зовнішніх об'єктів, середовища. Екзопсіхічні прояви завжди відображають на собі зовнішні, оточуючі людину умови. Обидві ці частини пов'язані між собою і впливають один на одного.
Концепція особистості В. М. Мясищева . Розвиваючи ідеї Лазурського про ставлення особистості В. М. Мясищев будує свою концепцію особистості, центральним елементом якої є поняття відносин.
Відносини особистості - це активний, свідомий, інтегральний, виборчий, заснований на досвіді зв'язок особистості з різними сторонами дійсності. Система відносин особистості формуються під впливом суспільних відносин, якими особистість пов'язана з навколишнім світом і суспільством.
Г.С. Костюк. За його концепцією, індивід стає суспільною істотою, особистістю в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції.
2. Я-концепція особистості.
«Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.
Я-концепція – цілісний образ власного Я, який виступає як установка по відношенню до самого себе і включає компоненти: когнітивний – уявлення і знання про свої здібності, зовнішність, соціальний статус та ін. (самоусвідомлення); емоціонально-оцінювальний – самоповагу, самокритичність та ін.; поведінковий – прагнення зберегти свої базові якості незалежно від ситуації, стремління бути зрозумілим, завоювати симпатію оточуючих.
Функції «Я-образ» та «Я-концепція»:
1) Забезпечують відчуття особистісної визначеності незалежно від зовнішніх умов;
2) Дозволяють зберігати стабільність та індивідуальність поведінки, незалежно від умов;
3) Дають можливість планувати життєві ситуації.
3. Система індикації особистості.
Система індикаціі - гуманізм, колективізм, оптимізм, працьовитість.
Гуманізм - це максимально високий рівень свідомого ставлення людини до інших людей: загальне позитивне ставлення до них (людинолюбство), глибока повага до людини, її гідності, незалежно від його соціального статусу, здатність і готовність проявить по відношенню до конкретної людини або групи людей душевну теплоту, надати допомогу і підтримку.
Колективізм - це високий рівень соціального розвитку людини, його готовність вступати в конструктивну взаємодію з іншими людьми, співпрацювати з ними заради досягнення взаємно і суспільно значущих цілей, це вміння поєднувати громадське і особисте і у разі необхідності усвідомлено встановлювати між ними необхідні пріоритети й дотримуватися їх.
Оптимізм - це складне особистісне властивість, яка відображає пропорційний розвиток всіх психічних процесів, властивостей, відносин, і дій. Оптимізм забезпечує людина емоційно комфортне світогляд, перейнятий життєрадісністю, вірою в людей, у власні сили і можливості, впевненість у кращому майбутньому.
Працьовитість - високий рівень особистісної інтеграції і генералізації позитивних психічних властивостей, відносин і цілеспрямованих вольових дій, що забезпечує виникнення таких якостей, як цілеспрямованість, організованість, дисциплінованість, наполегливість, здатність до вольових зусиль для досягнення мети
Сообщения
